Фемінізм — синонім жіночності?

Швеція подарувала світові три дива: шведський стіл, шведську сім’ю та шведський добробут. У цій країні немає домогосподарок, публічних домів і злочинності. Є король, але немає жебраків. А єдину в’язницю переобладнали в готель, де можна переночувати за ґратами, заплативши за це кругленьку суму (!).

Тут остаточно переміг фемінізм і повністю побудований соціалізм. А тепер — докладніше.

Фемінізм у Швеції

Фемінізм у Швеції переміг. І що дала ця перемога жінкам? Повну рівність із чоловіками: усі виходять на пенсію в один час; після розлучення — жодних аліментів і жодних домогосподарок! У кафе та ресторанах кожен платить за себе.

Головною героїнею тут вважають Пеппі Довгупанчоху, а зовсім не Карлсона. Вона — сильна, смілива та рішуча. Така собі Ксена — принцеса-воїн, що захищає права жінок. Може, тому у Стокгольмі немає жодного секс-шопу? Якби він з’явився, феміністки закидали б його камінням. Зовсім нещодавно, 8 березня, було спалено рекламні автомобілі порноклубів. Збитки обчислювалися мільйонами шведських крон.

Нещодавно у Швеції набув чинності закон, за яким за проституцію карають покупця, а не жінку. Заборонені сутенерство і звідництво, але самостійно продавати власне тіло не заборонено (!).

Усі жінки Швеції вважають себе феміністками. Для них це синонім жіночності.

Колись, близько 100 років тому, шведські жінки не мали права працювати й голосувати. І якщо жінка не виходила заміж (читай — не переходила на утримання чоловіка), вона йшла “на панель”, щоби хоча б якось прогодуватися. Нині, щоб добре жити, не обов’язково виходити заміж — достатньо здобути освіту і знайти роботу. Можливо, тому близько 50% шведок — самотні, але при цьому вони зовсім не відчувають себе неповноцінними. Сім’я і діти для шведської жінки не є головним у житті.

Шведи вважають своїх жінок занадто самостійними й холодними, тому часто обирають шлюб із іноземками. «Я їй потрібен», — так вони пояснюють стосунки зі слов’янками.

У сучасній Швеції існує кілька форм «шлюбів»:

• бойфренди та гелфренди;
• «сербу» — коли закохані живуть разом лише кілька днів на тиждень, а решту часу — «кожен у своїй пісочниці»;
• «самбу» — так званий цивільний шлюб. Але у випадку розлучення право на виховання дітей має тільки мати;
• звичайний шлюб. До речі, 25% чоловіків сидять удома з дітьми, поки дружина робить кар’єру. А під час розлучень дитина лишається з батьком у більш ніж 20% випадків. Розлучення — не рідкість (близько 40%).

На моє запитання про «шведську сім’ю» пані Лена Мелін (другий секретар посольства Швеції в Україні) абсолютно серйозно відповіла: «Це чоловік, дружина, двоє дітей, Volvo та собака». Те, що в усьому світі називають «шведською сім’єю», для шведки було справжньою несподіванкою.

Нещодавно у пресі з’явилася інформація про дивну «хворобу» скандинавських жінок: нібито вони відмовляються від сексу під різними благовидними приводами. У посольстві цю інформацію не підтвердили і не спростували. «Наші жінки самостійні, і секс, сім’я, діти не такі важливі для них. Після 25 років жінки передусім шукають поваги і любові», — сказала Лена Мелін.

Королівська родина

У Швеції є король, королева, принц і дві принцеси, а також королівський палац, карета та інші атрибути. Життя королівської родини перебуває під пильним поглядом громадськості й журналістів.

Король одружений із кохання на простій жінці — не принцесі і навіть не дворянці. Він познайомився з нею у 1972 році на Олімпіаді в Мюнхені, де вона працювала перекладачкою та господинею Олімпіади. У 1976 році вони заручилися, а потім одружилися. У подружжя троє дітей. Закон про престолонаслідування 1979 року надав рівні права на трон дітям обох статей, тому старша донька — кронпринцеса Вікторія — успадкує трон і стане третьою королевою у шведській історії. Їй виповнюється 23 роки.

Середня дитина — Карл Філіп, йому 20 років. Молодша — принцеса Мадлен. Діти поки що не одружені. У Швеції шлюб укладають досить пізно. Громадськість із цікавістю слідкує за романами принцеси Вікторії, хоча їх поки немає. Найімовірніше, вона вийде заміж із кохання, як і її батько.

Повсякденне життя містян

У королів — свої королівські справи, у містян — свої. Мешканці дуже люблять сидіти вуличних кафе, пити каву з солодощами. Шведи обожнюють кондитерські вироби й у величезних кількостях споживають торти, тістечка, печиво. Навіть м’ясні страви тут поливають варенням — це вважається делікатесом. Національна страва — лосось (!). Вони дуже люблять «оселедець із душком» і їдять його з великою кількістю цибулі, запиваючи горілкою та молоком. Національний алкогольний напій — горілка. На півночі країни досі женуть самогон, хоча законом це заборонено.

Одягаються містяни за принципом цибулинної шкірки: у міру потепління легко роздягтися, знімаючи одяг шар за шаром. Жінки одягаються дуже скромно й спортивно; зустріти на вулиці жінку-“вамп” практично нереально.

Відкриті кафе дуже популярні, але якщо холоднішає (країна ж північна), відвідувачам видають теплі пледи (!).

Квиток у місті коштує 14 крон (1 шведська крона = 0,11 дол. США). На ньому фіксують час, і він дійсний протягом години. Ним можна користуватися і в метро, і в автобусі.

З автобусом у мене в Стокгольмі трапився конфуз. Наша група розділилася на малі підгрупи, я опинилася разом із діджеєм Пашею, і ми вирушили знайомитися з містом. Коли до кінця відведеного часу залишалося півтори години, ми вирішили знайти зупинку 41-го автобуса, який їде в порт.

Усі близько 25 опитаних містян відповідали як за шаблоном: «Точно не знаю, але мені здається…» — і відсилали в різні боки. Автобусів у місті небагато — люди здебільшого їздять приватним транспортом.

Так чи інакше, але коли до “критичного часу” залишалося 10 хвилин, ми нарешті знайшли зупинку. Радісно зайшли в напівпорожній оксамитовий салон і простягли водієві гроші. Він усміхнувся і сказав, що ми — гості міста, тому він нас «пригощає». Випадок, треба сказати, нечуваний. Мабуть, це була компенсація за моральну шкоду: півтори години шукати автобусну зупинку в центрі — це вам не жарт.

Повернімося до містян. Середня зарплата кваліфікованого робітника — 17 тисяч крон мінус 30% податку. За житло забирається 20–30% сімейного бюджету, стільки ж іде на харчування. У медицині ставка робиться на амбулаторне лікування. У лікарнях лікування й операції безкоштовні, але за прийом лікаря платять від 120 до 200 крон. Є спеціальна картка, куди заносяться всі візити. Коли ви оплатили 900 крон, усі наступні візити до кінця року — безкоштовні. Так само і з купівлею ліків.

За статистикою, на кожного мешканця припадає найбільше газетного матеріалу в світі. У кожному кварталі видають безкоштовні районні газети. Їх приносять о 5 ранку, щоб сім’я дізналася новини за сніданком, а ввечері купують вечірні. Журнали менш популярні.

Пам’ятки

У Стокгольмі 80 театрів і музеїв. Дуже популярні музеї окулярів, музики, тютюну, спиртних напоїв, іграшок, трамваїв, а також музей метеликів, де створено тропічний клімат. Туристи обов’язково відвідують музей «Васа» — найвідоміший історичний скарб Швеції. Військовий корабель XVII ст. вирушив у перше плавання у 1628 році і затонув (як «Титанік»). Він пролежав на дні моря 300 років і 33 роки. Його підняли, трохи відреставрували і виставили для огляду.

Володимир Ленін купив у центральному універмазі Стокгольма кепку і пальто — і поїхав у Росію робити революцію. Цей універмаг показують туристам як вклад Швеції в російську революцію. Російських туристів у Стокгольмі багато, у центрі російська звучить так само часто, як англійська.

Найсильніше враження на мене справила ратуша. Саме тут проходять нагородження Нобелівських лауреатів. Важко уявити більш величні зали. На банкетах тут накривають столи на 1500 гостей, а сходами офіціанти урочисто несуть страви. При ратуші є ресторан, де можна замовити нобелівське меню будь-якого року.

Там само є зал засідань Державної Ради. Тут є місця для депутатів, ложа для преси і… місця для містян. Порядок денний і питання для обговорення публікуються у пресі, і будь-хто може прийти послухати й узяти участь в обговоренні. Ось це — демократія!

Єлена Рог